Що спричиняє рак сечового міхура та як його лікують

Рак сечового міхура зазвичай представлений перехідно-клітинною або уротеліальною карциномою. Хворі скаржаться на гематурію, прискорене сечовипускання та термінові позиви до туалету, надалі обструкція сечовивідних шляхів викликає біль. Підтвердити діагноз можна за допомогою цистоскопії та біопсії пухлини. Лікування полягає в фульгурації, трансуретральній резекції, внутрішньоміхурових інстиляціях, радикальному хірургічному втручанні, хіміотерапії, променевій терапії. Назначають різні комбінації вказаних методів.

Хто у групі ризику

У чоловіків досить часто діагностують рак сечового міхура, лікування рідше потрібне жінкам — співвідношення частоти становить близько 3:1. З'ясовано, що захворювання виникає через:
 

• паління (найчастіший фактор ризику, що призводить до виникнення понад (≥) 50% випадків);
• надмірне вживання фенацетину (зловживання анальгетиком);
• тривале застосування циклофосфаміду;
• хронічне подразнення слизової оболонки сечового міхура (наприклад, при шистосомозі, тривалій катетеризації або каменях);
• вплив метаболітів триптофану та промислових хімікатів, особливо ароматичних амінів (анілінові барвники, такі як нафтиламін, який використовується на фарбувальних виробництвах) і шкідливих речовин, що затребувані в гумовій, електрокабельній, лакофарбовій промисловості.

Отруєння та негативний вплив на організм — головна причина появи клітин пухлини.

Класифікація хвороби

Перехідно-клітинна карцинома складає понад 90% від всіх випадків. Більшість пухлин є папілярними, мають тенденцію до поверхневої локалізації, високого ступеня диференціювання і екзофітного росту. Плоскі новоутворення підступні, схильні до ранньої інвазії і метастазування. Плоскоклітинний рак зустрічається рідше, зазвичай у пацієнтів з паразитарною інвазією сечового міхура або хронічним роздратуванням слизової. Аденокарцинома може бути первинною пухлиною чи метастазом онкологічного процесу кишківника.

У понад 40% хворих захворювання з часом виникає повторно в тому ж або іншому місці слизової сечового міхура, особливо коли лікували великі чи низькодиференційовані пухлини. Рак зазвичай метастазує в:

• лімфатичні вузли;
• легені;
• печінку;
• кістки.

Експресія мутацій пухлинного гена p53 може бути пов'язана як з прогресуванням пухлини, так і з резистентністю до хіміотерапії.

Важливо: ризик виникнення рецидиву в більшості випадків залежить від досвіду лікаря. Довіряйте здоров'я та життя одним з найкращих лікарів України, які спеціалізуються на лікуванні онкологічних захворювань, — звертайтеся до Клініки Біляка.

Особливості лікування

При поверхневому раку найчастіше обирають один із наступних шляхів:

1. Трансуретральна резекція, внутрішньоміхурова імунна або хіміотерапія.
2. Цистектомія чи комбінація променевої і хіміотерапії.
3. Вилучення шляхом коагуляції.

Повторні інстиляції хіміотерапевтичних препаратів зменшують ризик рецидиву. Їх можуть призначати з інтервалом від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць протягом 1—3 років.

При пухлинах, які проростають в м'язовий шар оболонки, зазвичай необхідна радикальна цистектомія (повне видалення сечового міхура і сусідніх органів) з подальшим відведенням сечі. Вони виникають у менш ніж 5% хворих. Неоад'ювантна хіміотерапія перед проведенням цистектомії вважається стандартом лікування. Під час операції рекомендується лімфаденектомія для встановлення стадії захворювання і потенційної терапевтичної користі, хоча її обсяг залишається спірним. Кожна клінічна картина потребує індивідуального підходу. Рак сечового міхура можна вилікувати раз і назавжди, в цьому впевнені пацієнти та лікарі Клініки Біляка! Запишіться на консультацію вже зараз!